В матеріалі «У тенетах бездушності та правового нігілізму», опублікованому в другому номері журналу Охорона праці» (2010р.) йшлося про те, як два роки тому, а точніше, 6 листопада 2007р., в одному із підприємств Кременецького району, що на Тернопільщині, а саме, ТОВ «Кременецьке молоко», при роботі на заточувальному верстаті отримав травму ока один з тамтешніх працівників. Нагадаю читачам, оскільки утворена роботодавцем комісія, в склад якої, крім посадовців товариства, увійшов страховий експерт місцевого відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань (далі – Фонд), визнала даний нещасний випадок таким, що не пов’язаний з виробництвом, то потерпілий звернувся із відповідною скаргою до територіального управління Держгірпромнагляду по Тернопільській області.
Довідавшись про те, що наслідки отриманої потерпілим травми відносяться до тяжких і можуть призвести до інвалідності, начальник територіального управління 21 грудня 2007р. призначив спеціальне розслідування нещасного випадку. Проте директор товариства Марія Задворна не допустила тоді членів, створеної місцевим державним органом з нагляду за охороною праці комісії, до з’ясування причин та обставин трагедії, натомість розпочала тривалі судові тяжби. Справа передавалася з одного суду до іншого без найменшого сподівання на її можливе завершення. Стан здоров’я потерпілого, тим часом, погіршувався, оскільки йому не вистачало коштів на дорогі ліки.
Найімовірніше, що тяганина продовжувалася б досі, якби після публікації зазначеного матеріалу у справу не втрутився один із заступників прокурора області. Лише після цього, комісія із спеціального розслідування була допущена на підприємство. Невдовзі нею було встановлено, що даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом. Що стосується якості розслідування обставин та причин виробничої травми комісією підприємства, то воно було проведено не кваліфіковано. В складеному акті за формою Н-5 не були вказані дата проходження інструктажів, навчання з питань охорони праці, не чітко описані характеристика місця події та обставини нещасного випадку, не відображена його організаційна причина, хоча вона чітко проглядалася із змісту намічених заходів, спрямованих на недопущення аналогічних трагедії у майбутньому тощо.
Незважаючи на те, що директор упродовж тривалого часу порушувала Закон, не забезпечила належного функціонування системи управління охороною праці, створювала перешкоди виконанню своїх функцій членами комісії із спеціального розслідування тощо, Тернопільська обласна держадміністрація нещодавно нагородила її відзнакою «Честь і слава Тернопільщини» ІІІ ступеня. Даний факт, на думку автора, свідчить, що державна політика в галузі охорони праці на Тенопільщині базується зовсім на інших принципах, аніж ті, які прописані в Законі «Про охорону праці» та Конституції України, тобто, на пріоритеті життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.
Василь Сопільняк

Нещодавно органами прокуратури Хмельницької області із залученням місцевого управління Держгірпромнагляду завершено перевірки додержання законодавства про охорону праці на підприємствах, в установах та організаціях (далі – підприємства) регіону. Оскільки вони засвідчили наявність чималої кількості порушень вимог нормативно-правових актів, що могли призвести чи призвели до загибелі та каліцтва працівників, то це спонукало прокурорів та державних інспекторів притягти роботодавців та підпорядкованих їм посадовців до відповідальності. Про це і піде розповідь у даному матеріалі.

Лілія Коцюк, керівник прес-служби прокуратури Хмельницької області.

Як відомо, відповідно до ст. 13 Закону «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечити виконання необхідних профілактичних заходів, усунення причин, що можуть призводити до виробничого травматизму і таке інше. На превеликий жаль далеко не на кожному підприємстві виконуються вимоги згаданої норми Закону.
Взяти, до прикладу, гірничо-добувну та будівельну галузі, де упродовж поточного року отримали травми 8 працівників, 3 з яких - із смертельними наслідками. В ході проведених перевірок на підприємствах зазначених галузей було виявлено, відповідно, 397 та 1486 порушень, більшість з яких могли стати причинами повторних нещасних випадків. Серед найбільш характерних - виконання будівельно-монтажних робіт без проектної документації, експлуатація вантажопідіймальних кранів з несправними приладами безпеки, відсутність гірничих відводів, актів про закінчення позамайданчикових та внутрішньо-майданчикових підготовчих робіт і готовності об’єктів, періодичних обстежень споруд (з метою оцінки їх технічного стану), дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки тощо.
До речі, що стосується останніх, то слід зазначити, що отримання таких дозволів – не формальність, як дехто вважає, а свідчення того, що на тому, чи іншому підприємстві створені належні безпечні і здорові умови для проведення робіт підвищеної небезпеки, адже видачі зазначеного документу передує ретельне обстеження (в тому числі, експертне) стану надійності основних фондів, перевірка наявності підготовленого персоналу тощо. Як показує практика, своєчасно забезпечити такі умови здатний не кожен роботодавець. Про це свідчить той факт, що упродовж поточного року управлінням Держгіпромнагляду по Хмельницькій області 40 суб’єктам підприємницької діяльності було відмовлено у видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки.
Реагуючи на вищезазначені та інші порушення, що були виявлені в гірничо-добувній, будівельній та інших інших галузях, у 44 випадках прийняті рішення про призупинення виробництва, винесено 229 розпоряджень про заборону виконання окремих робіт, 43 керівників підприємств притягнуто до адміністративної відповідальності. Само собою розуміється, що заходи реагування на виявлені порушення вимог нормативно-правових з охорони праці у поточному році вживалися не тільки управлінням Держгіпромнагляду, а й органами прокуратури області.
Так за недодержання норм, передбачених ст. 13 Закону «Про охорону праці» у приватному акціонерному товаристві (ПрАТ) «Ямпільська пересувна механізована колона №182, що могло призвести до нещасних випадків з людьми, постановою прокуратури Білогірського району до адміністративної відповідальності притягнуто директора зазначеного підприємства. В зв’язку з тим, що на робочих місцях товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Арсенал-центр» не було створено умов праці, що відповідали б вимогам нормативно-правових актів: не проведено експертного обстеження та позачергового технічного огляду вантажопідіймальних кранів, які відпрацювали свій термін експлуатації, не забезпечувалися безпека технологічних процесів тощо, прокуратурою м.Хмельницького внесено роботодавцю подання про усунення зазначених порушень. Відповідне подання було внесено і керівнику товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) «Продес», на якому було виявлено аналогічні порушення. Таким же чином відрегувала на недодержання норм ст.22 Закону, а також Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок) ТДВ «Дунаєвецький маслозавод» прокуратура Дунаєвецького району.
Серед роботодавців, які допускають порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, значаться і керівники державних підприємств окремих галузей, де є своя відомча служба охорони праці, що мала б здійснювати відповідний контроль. Зокрема, це стосується державного підприємства (ДП) «Хмельницький облаавтодор», що входить до складу публічного акціонерного товариства (ВАТ) державної акціонерної компанії (ДАК) «Автомобільні дороги України». В ході недавньої перевірки тут виявлено факти допуску до роботи працівників, які не пройшли інструктажів та навчання з питань охорони праці, медичних оглядів. Крім цього, на момент перевірки у виробничих підрозділах в незадовільному технічному стані утримувалося виробниче обладнання, засоби колективного та індивідуального захисту, чим порушувалося право працівників на безпечну працю. За наслідками первірки прокуратурою області директору ДП «Хмельницький облавтодор» внесене подання про негайне усунення цих та інших порушень.
За ведення робіт підвищеної небезпеки суб’єктами підприємницької діяльності будівельної галузі без отримання відповідного дозволу Старокостянтинівська міжрайонна прокуратура внесла подання начальнику управління Держгіпромнагляду. Окрім цього, стосовно двох роботодавців відкрито провадження про адміністративне порушення. Подання керівнику органу державного нагляду за охороною праці було внесено і прокуратурою м.Хмельницького з приводу допуску в ТОВ «Альянс-Холдинг» до експлуатації споруд систем газопостачання працівників автозаправної станції без проходження відповідного інструктажу з охорони праці. За наслідками виконання зазначених у поданні вимог роботу станції було призупинено. Аналогічним чином на виявлені порушення реагували упродовж року прокурори Полонського та Ізяславського районів.
Прикро, але факт: істотні порушення законодавства про охорону праці були виявлені і в діяльності місцевих органів влади, на що також довелося реагувати. Так, прокуратурою Красилівського району було внесено відповідний припис голові місцевої держадміністрації з приводу невиконання ст.34 Закону «Про охорону праці», яка передбачає створення і складі очолюваної ним установи структурного підрозділу з охорони праці. У даний час внесений документ знаходиться на розгляді.
Прокуратурою Летичівського району було виявлено порушення вимог ст.36 Закону «Про місцеві державні адміністрації» в частині повноти використання місцевою держадміністрацією права на звернення до власників з поданням про притягнення до відповідальності призначених ними керівників підприємств до відповідальності за порушення законодавства про охорону праці, а також вимог ст.35 Закону «Про охорону праці», яка передбачає затвердження органами місцевого самоврядування цільової програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища. З приводу виявлених порушень керівнику Летичівської районної держадміністрації та районної ради також внесено відповідні подання.
У ході проведених перевірок було виявлено ряд кримінально-карних діянь, допущених у сфері охорони праці роботодавцями та службовими особами, в зв’язку з чим органами прокуратури вживалися відповідні санкції. Зокрема, прокуратурою Хмельницького району порушено кримінальну справу щодо директора одного товариств, що знаходиться в с.Грузевиця. Даний керівник допустила найманих працівників до роботи без проведення відповідних інструктажів та навчання з охорони праці, внаслідок чого двоє з них були травмовані (одна з потерпілих отримала каліцтво). Крім цього, роботодавець використовувала найману працю без укладання трудових договорів, не сплачувала до бюджету податків, не здійснювала соціальних внесків тощо. В даний час справа знаходиться на розгляді в суді.
Триває досудове слідство у справі за фактом порушень правил безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки в Ярмолинецькому філіалі ТОВ «Хмельницькхлібопродукт», що призвело до загибелі одного з тамтешніх працівників. Характерно, що трагедія сталася на сушарно-складському комплексі, експлуатація якого була перед цим заборонена управлінням Держгіпромнагляду. До речі, торік у філіалі вже мав місце аналогічний нещасний випадок із смертельним наслідком, за результатами розслідування якого прокуратура Ярмолинецького району пред’явила було службовим особам обвинувачення та передала справу до суду. Проте місцева Феміда не знайшла підстав для покарання посадовців, які допустили порушення, що призвели до трагедії.
Прокуратурою м.Хмельницького порушено кримінальну справу відносно посадовців одного з товариств, які в порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці допустили особу, яка не мала відповідної кваліфікації, до виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме управління мостовим електрокраном. Під час відвантаження металобрухту один з працівників обслуговуючого персоналу отримав важку травму ноги внаслідок падіння з висоти погано закріпленої листової сталі. Слідство у справі триває.
Порушено кримінальну справу за фактом недодержання вимог безпеки службовими особами ВАТ «Подільський цемент» та «Кам’янець-Подільське ремонтно-будівельне управління», оскільки це призвело до людської біди. Внаслідок групового нещасного випадку, що стався, троє працівників отримали опіки тіл, двоє з яких - із смертельними наслідками. Досудове слідство проводиться прокуратурою Кам’янець-Подільського району, на території якого сталася ця резонансна виробнича трагедія.
Всього станом на 1 листопада цього року органами прокуратури області за ознаками злочинів проти безпеки виробництва порушено 7 кримінальних справ. Хочеться сподіватися, що всі вони незабаром будуть розглянуті судами об’єктивно, з тим, аби всі роботавці та посадовці підприємств, з вини яких загинули, чи отримали каліцтво працівники, отримали заслужене покарання, адже як сказав у свій час Леонардо да Вінчі «Кто не карает зла, тот способствует, чтобы оно совершалось».

Благо народу – ось
найвищий Закон
Ціцерон

Щоб з’ясувати, як виконуються вимоги ст. 34 Закону «Про охорону праці» на регіональному рівні, редакція журналу попросила місцеві держадміністрації та Раду міністрів Автономної Республіки Крим відповісти на кілька запитань. Відповіді, що надійшли, засвідчили: далеко не скрізь до виконання передбачених Законом функцій державні органи влади поставилися однаково, створили для цього належні умови.

Василь Сопільняк, член Національної спілки журналістів України

Повноваження – однакові, а от підходи – різні

Відповідно до ст. 34 Закону «Про охорону праці» на Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації покладено здійснення, в межах відповідних територій, цілого ряду повноважень, що стосуються питань збереження життя та здоров’я людей в процесі їх трудової діяльності (зокрема, забезпечення виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формування і забезпечення виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, соціальний захист працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці тощо). Для виконання передбачених Законом функцій у вищезгаданих державних органах передбачено створення структурних підрозділів з охорони праці.
Якщо у Київській міській держадміністрації для реалізації передбачених Законом функцій створено і успішно діє відділ охорони праці (який, до речі, є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку тощо), то в інших регіональних органах влади підрозділи з охорони праці, якщо і є, то не є самостійними.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідальність за реалізацію державної політики в сфері охорони праці поклала на Міністерство соціальної політики. За повідомленням Міністра Є.Семичастної у цій структурі забезпеченням реалізації державної політики в сфері охорони займається сектор охорони праці і державної експертизи умов праці управління соціального партнерства, трудових ресурсів, охорони праці і державної експертизи умов праці.
В Дніпропетровській обласній держадміністрації реалізацією державної політики у сфері охорони праці та безпечної життєдіяльності населення опікуються працівники відділу державної експертизи умов праці та охорони праці управління трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення. У Миколаївській області ці функції покладено на створені у складі Головного управління відділи зайнятості, трудових відносин, альтернативної служби та охорони праці; у Харківській та Черкаській областях – на відділи охорони праці та експертизи умов праці Головних управлінь, у Львівській області – на відділ охорони праці, використання трудових ресурсів та зайнятості населення Головного управління.
Як бачимо, в названих місцевих держадміністраціях, крім Київської міської, посадове становище осіб, які повинні здійснювати державну політику з охорони праці та контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів, не відповідає передбаченим Законом вимогам. Якщо врахувати, що на окремих з них час від часу покладаються не властиві функції, то це аж ніяк не сприяє зосередженню зусиль відповідних посадовців на реалізації державної політики в галузі охорони праці. Це тим більш незрозуміло, бо відповідно до ст. 4 Закону «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципі пріоритету життя та здоров’я працівників.
Вищеназвані недоліки в організації повноцінних служб охорони праці в регіональних органах влади – це, як мовиться, ще півбіди, оскільки зі змісту одержаних листів від місцевих держадміністрацій невідомо, чи збережено в структурах регіональних органів влади хоча б по одному фахівцю з охорони праці. Це, зокрема, стосується Волинської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Полтавської, Рівненської, Сумської, Луганської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Тернопільської, Чернівецької, Чернігівської, Херсонської обласних держадміністрацій. До речі, за повідомленням першого заступника голови Волинської облдержадміністрації О. Башкаленка, проблемами охорони праці в області опікується особисто він, до того ж, «є куратором управління Держгірпромнагляду».
У складі Одеської облдержадміністрації за повідомленням заступника голови П. Хлицова, «відсутні підрозділ або посадові особи, які б опікувались питаннями охорони праці в області…Через відсутність відповідного підрозділу з охорони праці в обласній держадміністрації не забезпечується взаємодія з місцевим органом Держгірпромнагляду, робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, організаціями профспілок та роботодавців з питань покращання безпеки праці на робочих місцях та соціального захисту потерпілих на виробництві… Відсутні регіональні програми, які б передбачали фінансування заходів з охорони праці».

Скупий платить двічі… і приносить у жертву чужі життя

Що стосується Херсонської облдержадміністрації, то, незважаючи на відсутність фахівців з охорони праці, перший заступник голови В. Білий запевнив, що «промислова безпека у сфері суспільного виробництва області перебуває під пильною увагою обласної держадміністрації». Хто у цій державній установі є тим «пильним оком», яке не тільки тримає в полі зору управління охороною праці, а й вживає конкретних заходів щодо поліпшення ситуації, невідомо.
Упродовж І півріччя поточного року в області отримали виробничі травми 60 працівників, 5 з яких – смертельні (це, до речі, відповідно, на 1 та 2 більше, ніж за аналогічний період минулого року). Якщо питання безпеки праці дійсно є «одним з пріоритетів діяльності державних органів» Херсонщини, як це стверджує перший заступник голови облдержадміністрації, то чому ця обставина не позначилася на стані виробничого травматизму? Чому у цій державній адміністрації (на відміну від Київської міської та деяких інших) немає можливості для утримання якщо не відділу охорони праці, то хоча б 1–2 фахівців, спроможних «пильнувати» питання охорони праці? До речі, це стосується і тих обласних органів влади, на підвідомчих територіях яких за підсумками І півріччя (порівняно з аналогічним періодом минулого року) кількість нещасних випадків на виробництві збільшилась!
Керівники інших обласних держадміністрацій, де упродовж звітного періоду зафіксовано зниження рівня смертельного травматизму, поспішили додати ці показники до своїх досягнень. Однак їх безпосередню участь у підвищенні рівня охорони праці в регіонах ще потрібно довести. Взяти хоча б Луганську область, де кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками зменшилася на 7. Стверджувати, що це пов’язано з виконанням держадміністрацією передбачених Законом повноважень щодо реалізації державної політики з охорони праці, навряд чи варто. Якби це було так, то трагедій на шахтах області, що трапилися наприкінці липня – на початку серпня та забрали життя у 28 гірників, не було б!
У Донецькій облдержадміністрації, судячи із змісту листа-відповіді, що надійшов на адресу редакції, визнали, що відсутність власного відділу охорони праці «порушує цілісність системи державного управління у сфері профілактики виробничого травматизму, що суттєво знижує ефективність роботи у цьому напрямі». Аварія, що сталася в області наприкінці липня на одній із шахт (внаслідок чого загинуло 11 гірників, а 4 – одержали тілесні ушкодження), є «кривавим» підтвердження того, що ефективність роботи з профілактики виробничого травматизму в області залишає бути кращою (як з огляду на кількість об’єктів підвищеної небезпеки, так і за кількістю працюючих на них).
У зв’язку з тим, що внаслідок різних аварій, що сталися через порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, в Україні гинуть люди, а на усунення наслідків руйнування основних фондів і виплати відшкодувань рідним загиблих витрачаються колосальні кошти, чи не варто було б подбати про впровадження в областях чіткої системи управління охороною праці? Це дало б можливість зберегти життя і здоров’я багатьом нашим співвітчизникам та зекономити велику кількість матеріальних ресурсів.

Залишковий принцип і зайвий клопіт

Оскільки переважна більшість обласних держадміністрацій мотивує відсутність у своїх структурах повноцінних підрозділів з охорони праці тим, що Кабінет Міністрів всупереч ст. 34 Закону «Про охорону праці» до цього часу не затвердив Типового положення про такі підрозділи, то чи не настав час порушити питання щодо усунення цих неузгодженостей на державному рівні? Тим більше, що уряд мав би у тримісячний термін з дня набуття чинності Закону (тобто до 1 квітня 2003 р.), забезпечити приведення органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність з ним. Ніхто не має права нехтувати закон! Особливо, коли йдеться про створення підрозділу, який має стояти на сторожі життя та здоров’я працюючих: гірників, хліборобів, будівельників, машинобудівників, енергетиків, лісозаготівельників тощо.
Заради справедливості варто сказати, що всі без виключення місцеві держадміністрації висловилися за прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів «Деякі питання реалізації повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці», яким передбачено створення в обласних та районних держадміністраціях відділів охорони праці. Тоді виникає запитання: чому б за такої одностайності головам облдержадміністрацій не порушити це питання перед Прем’єр-міністром? Чому досі немає політичної волі для ухвалення такого необхідного для суспільства питання?
Якби керівництво областей по-справжньому переймалося реалізацією державної політики в галузі охорони праці та несло персональну відповідальність за стан виробничого травматизму, то в регіональних органах влади знайшлась би можливість для створення і утримання підрозділу з охорони праці. З іншого боку, в більшості місцевих держадміністрацій добре розуміють, що створення в своїх структурах повноцінного відділу охорони праці нічого, крім головного болю, не принесе, адже відповідні фахівці почнуть не тільки давати пропозиції щодо притягнення до відповідальності роботодавців за невиконання колективних договорів, зокрема, їх розділів «Охорона праці», в яких містяться комплексні заходи, щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а й порушувати питання про виділення з обласних та районних бюджетів коштів на виконання цільових програм (виділення таких коштів з бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань сьогодні, фактично, заблоковано), а це вже зайвий клопіт, який нікому з них не потрібен. Прикро, але факт, при просуванні по службі, нагородженні державними нагородами, присудженні почесних звань гірка статистика виробничого травматизму чомусь до уваги не береться! Звичайно, набагато вигідніше бути куратором управління Держгіпромнагляду, яким себе вважає перший заступник голови однієї з обласних держадміністрації, і при цьому створювати ілюзію, ніби на обласному рівні влада переймається проблемами охорони праці. Це набагато простіше, аніж займатися реалізацією державної політики!

Хто вболіває за безпеку, той вкладає в неї кошти

Успішному розв’язанню назрілих проблем, пов’язаних із створенням здорових і безпечних умов праці сприяє реалізація відповідних цільових програм. Незважаючи на відсутність на державному рівні Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, в переважній більшості областей такі програми є, і вони реалізуються (хоча і не такими темпами, як того вимагає ситуація). Винятком є лише хіба що Одеська, Рівненська, Тернопільська області. В Одеській - як вже зазначалося, цільова програма навіть не розроблялася. У Рівненській - регіональна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2011–2015 роки, як повідомив заступник голови облдержадміністрації С. Сад, лише формується. На виконання попередньої програми, що була прийнята на 2009–2010 роки на охорону праці в області витрачено 770 тис. грн. У Тернопільській - цільова програма вже розроблена, але не розглянута (читай – не затверджена) на сесії обласної ради. За поясненням заступника голови облдержадміністрації Миколи Головача, це трапилося через те, що «Верховна Рада до цього часу не затвердила Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2011–2015 рр.».
Що стосується Автономної Республіки Крим, то, як повідомив редакцію журналу перший заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим П. Бурлаков, «питання охорони праці та профілактики виробничого травматизму знайшли своє відображення у Програмі економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2011 р.», затвердженій наприкінці минулого року Верховною Радою Автономної Республіки Крим. За словами П. Бурлакова, «у ході реалізації заходів Програми у 14 районах та містах автономії у встановленому порядку затверджено та реалізуються програми (заходи) покращання умов і охорони праці…» Крім цього, за даними Міністерства соціальної політики автономії, питання збереження життя та здоров’я працівників у процесі їх трудової діяльності передбачені Програмою соціального захисту і зайнятості населення Автономної Республіки Крим на 2011–2013 рр. (яка реалізується). Передбачено, зокрема, здійснення роботодавцями комплексних заходів щодо усунення шкідливих і небезпечних факторів, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, навчання з питань охорони праці, контроль за здійсненням атестації робочих місць за умовами праці тощо.
Щодо виділення коштів на реалізацію заходів, спрямованих на створення здорових і безпечних умов праці, то за повідомленням Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, випливає, що джерелами фінансування є бюджет автономії (в межах кошторисних призначень), а також місцеві бюджети та суб’єкти господарювання. За офіційними даними, в поточному році бюджетні установи та підприємства автономії повинні направити на реалізацію заходів з охорони праці не менше 5,1 млн. грн., з бюджету Автономної Республіки Крим на це буде виділено не менше 1,5 млн. грн. Було б дуже добре, щоб сталося так, як планується, адже якщо такі кошти будуть виділені та використані за призначенням, то чимало проблем у питаннях створення здорових і безпечних умов праці на підприємствах автономії буде вирішено.
Судячи із змісту листів, що надійшли з обласних держадміністрацій, не шкодують коштів на реалізацію Програм щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на Черкащині, Херсонщині, Чернігівщині та Хмельниччині. Разом з тим звертає на себе увагу строкатість виділених на виконання передбачених Програмою заходів сум. Якщо, скажімо, на Чернігівщині з моменту її прийняття (тобто з 2008р.) на це було витрачено 705 тис. грн., то на Черкащині – понад 1,5 млн. грн.
Що стосується Хмельниччини, то варто процитувати інформацію більш детально, оскільки, судячи з її змісту, на реалізацію Програми тут, нібито, використано стільки коштів, що іншим областям навіть не снилося!
«…В області затверджена та діє Програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006–2011 рр., йдеться в листі першого заступника голови облдержадміністрації В.Гаврішка. – Минулого року 8,2 млн. грн. підприємствами та організаціями було виділено на забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту, а також понад 1 млн. грн., – на заходи щодо попередження травмуванню працівників від ураження електричним струмом… На заходи з охорони праці в агропромисловому комплексі було виділено понад 3 млн.грн…Фінансування в минулому році зазначеної Програми з місцевих бюджетів склало 5млн.грн., кошти підприємств становили 58,8 млн. грн. На виконання заходів з охорони праці на поточний рік Програмою передбачено 8,12 млн. грн.».
Важко судити, наскільки реальними є ці цифри. Зазначу лише, що жодна з облдержадміністрацій, які направили до редакції інформацію про виділення коштів на виконання заходів з охорони праці, такими солідними цифрами не оперувала. Тому автор залишає за собою право найближчим часом з’ясувати, що конкретно зроблено на Хмельниччині для поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і яку суму коштів було на це витрачено.
Надіслані дані про стан фінансування заходів з охорони праці в розрізі областей України наведено у таблиці.

Краще гірка правда, ніж солодка омана

Незважаючи на те, що редакція поставила конкретні запитання щодо фінансування в областях цільових програм з охорони праці, деякі облдержадміністрації ухилилися від конкретних відповідей. Залишається незрозумілим, чи виділення коштів у межах відповідних територій не передбачено, чи передбачено, але місцевим держадміністраціям невідомо, в яких обсягах? Це, зокрема, стосується Луганської, Миколаївської, Закарпатської та Донецької обласних держадміністрацій. Щоправда, остання повідомила, що в ході реалізації заходів (читай – Програми) поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища у Донецькій області на 2008–2012 рр. з метою зниження рівня травматизму на ряді шахт впроваджено телекомунікаційні системи, які дають можливість здійснювати контроль за виробничим процесом, поліпшено виробниче середовище та мікроклімат на робочих місцях у ВАТ «Енергомашспецсталь» тощо. Інформація щодо фінансування заходів у поточному році та їх виконання в інших галузях області для редакції залишилася таємницею.
Що стосується Закарпатської облдержадміністрації, то виконуючий обов’язки голови І. Бушко лише повідомив про існування Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2008–2011 рр. та підкреслив, що «головне завдання цього документа – змінити підходи посадовців до вирішення існуючих проблем, підвищити відповідальність та якість роботи згідно з функціональними обов’язками в цій галузі». Виходячи із змісту процитованого фрагмента інформації, можна припустити, що Програма, про яку йдеться, це щось на зразок посадових настанов з охорони праці для безвідповідальних керівників підприємств, установ та організацій.
А ось керівництво Кіровоградської, Запорізької, Житомирської, Львівської та Київської обласних держадміністрацій не стали приховувати проблеми, що пов’язані з виконанням цільових програм. Натомість, чесно і відкрито повідомили про справжній, на їх думку, стан речей. Це свідчить про те, що ці керівники готові до відкритого діалогу на сторінках нашого видання і зацікавлені в тому, щоб якомога швидше розв’язати проблеми, що накопичилися в галузі охорони праці.
Так, за повідомленням заступника голови Житомирської обласної держадміністрації В. Курницького, незважаючи на те, що Програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2008–2012 рр. розроблена з метою реалізації комплексу заходів щодо зниження рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності, створення здорових і безпечних умов праці, хід її реалізації місцевими органами державної виконавчої влади не контролюється через відсутність в їхніх структурах відповідних підрозділів та фахівців.
А от яку відповідь надіслав заступник голови Запорізької обласної держадміністрації М. Ярмощук: «Починаючи з 2008 р. фінансування Програми передбачалося за рахунок коштів обласного бюджету на суму 629 тис. грн. та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі – Фонд) на суму майже 3,5 млн. грн. У поточному році на фінансування Програми з обласного бюджету заплановано виділити 200 тис. грн., з Фонду – 472,4 тис. грн. Однак зазначені кошти ні у минулих, ні в поточному роках не виділялися. Характерно, що при цьому на рахунок Фонду у вигляді страхових внесків та інших надходжень в 2010 р. надійшло майже 145 млн. грн., а видатки становили 87 млн. грн.. Обласна держадміністрація неодноразово зверталася до правління Фонду з листами про виділення коштів на фінансування окремих заходів Програми, однак ці звернення залишилися безрезультатними».
Чимало нарікань на відсутність фінансування цільових програм з боку Фонду надійшло і з інших областей України. За повідомленням Львівської обласної держадміністрації, через те, що з державного, обласного, міських та районних бюджетів кошти не виділяються, виконання Програми затягується. Кошти з Фонду виділяються лише на проведення навчання посадових осіб підприємств і придбання нормативних актів та літератури.
Актуальна думка, на погляд автора, висловлена керівником Кіровоградської облдержадміністрації. Відповідно до Закону «Про охорону праці», – йдеться в листі, – створення здорових і безпечних умов праці покладається на роботодавців. Відповідно до ст. 19 витрати на це для підприємств (що не утримуються за рахунок бюджету) та фізичних осіб, які використовують найману працю, повинні становити не менше 0,5% від суми реалізованої продукції (з 01.01.2011 р. - 0,5% від фонду заробітної плати – Примітка автора). Та на практиці більшість роботодавців ці вимоги ігнорують. Головна причина – економічна незацікавленість дбати про поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на підприємстві, оскільки власник не несе фінансової відповідальності за ушкодження здоров’я людини на виробництві. Витрати, пов’язані з відшкодуванням заподіяної здоров’ю потерпілого шкоди, лягають на Фонд.
До речі, щоб повернути роботодавців обличчям до питань охорони праці Київська облдержадміністрація запропонувала внести зміни до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині введення солідарної фінансової відповідальності (50 на 50%) при виплаті одноразової допомоги потерпілим на виробництві за шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків.
У зв’язку з тим що Фонд виділяє для виконання заходів з охорони праці незначні суми в основному на проведення навчання, Львівська обласна держадміністрація запропонувала розробити на державному рівні механізм повернення певного відсотку коштів страхових внесків підприємств відповідних регіонів на виконання Програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. За необхідність фінансування цільових програм з охорони праці висловилися Хмельницька, Кіровоградська та деякі інші обласні держадміністрації.

Епілог

Всі, хто вболіває за благополуччя своїх співвітчизників, у тому числі й автор цих рядків та його колеги по роботі – журналісти редакції, плекають надію на те, що представницька та виконавча влада нашої країни зверне увагу на ситуацію, що склалася у питаннях щодо фінансового забезпечення та організації виконання місцевими держадміністраціями покладених на них Законом повноважень у галузі охорони праці. Ми сподіваємося, що представники влади дослухаються до зауважень та пропозицій, що містяться у матеріалі, з тим, щоб поліпшити роботу з охорони праці, звести до мінімуму кількість потерпілих на виробництві.

Шановна редакція журналу «Охорона праці»!

Від усього серця дякую тобі за ту підтримку, яку ти виявила моїй дочці Боровській Л.Ф., надрукувавши у восьмому номері журналу (2011р.) статтю нашого земляка В.Сопільняка «Замість милосердя – бездушність і крутійство». Усвідомлюючи, як несправедливо поступили з моєю кровинкою на роботі, як знущаються над нею в Чемеровецькій лікарні, як байдуже поставилася санепідстанція, прокуратура та влада району до розгляду її скарг, я мало не помер від образи. Невже моя дочка, яка понад 20 років всі свої сили віддавала підприємству, яка завжди була на хорошому рахунку у начальства, портрет якої поміщався на дошці пошани Закупнянського ХПП, не варта того, щоб до неї держава та роботодавець віднеслися по-закону, по-людськи, зрештою, по-християнськи?
Диктую цього листа і відчуваю, як по щоках течуть сльози, як клубок душить горло і щемить серце. І не тільки тому, що я не можу допомогти своїй дочці добитися справедливості, а тому, що дожив до такого часу, коли можновладці та скоробагатьки безкарно знущаються над дітьми тих, хто в боротьбі з лютим ворогом докладав всіх сил, аби відстояти свободу і незалежність своєї Вітчизни. Всі, хто боронив свій рідний край від загарбників сподівалися, що вони роблять це задля свободи і кращого майбутнього, задля того, аби їхні діти могли щасливо жити і примножували здобутки держави. А вийшло так, що на зміну одним загарбникам прийшли інші, доморощені, які не тільки розтягнули все народне добро, а й знущаються над тими, хто змушений гнути на них свої спини.
На своєму життєвому шляху я не мало зустрічав чванькуватих та пихатих начальничків, які зверхньо ставилися до простих людей, готові були перегризти горло за кожне необережне слово проти тоталітарного режиму. Тільки ті, здебільшого, їздили на підводах та носили на поясі нагани. Теперішні ж господарі життя гасають на джипах, на їх грудях сяють депутатські значки (ознака недоторканості) та ордени, які їм заробили такі трудяги, як моя дочка. Товстосумів захищає і міліція, і суд, і прокуратура. Трудяг – ніхто, крім жменьки журналістів та профспілкових активістів, які не розгубили своєї совісті.
В кінці статті «Замість милосердя – бездушність і крутійство» зроблено приписку про те, що коли матеріал готувався до друку, моїй дочці була встановлена третя група інвалідності. Оскільки хтось може подумати, що цим самим інцидент вичерпано, хочу повідомити: на превеликий жаль, це не так. Справа в тому, що в посильному листі, який був направлений в обласну МСЕК районна ЛКК не вказала всіх хвороб, які були виявлені Українським державним науково-дослідним інститутом медико-соціальних проблем інвалідності (УДНДІМСПІ), що в Дніпропетровську, Інститутом медицини праці Академії Медичних Наук (ІМП АМН) України, що в Києві. А це такі хвороби, як центральна вестибулярна дисфункція, виражена важкого ступеню III ст., що виражається порушенням статико-кінетичної стійкості III ст., наявністю pNy праворуч, асиметрією ністагменної реакції: гіперфлексії праворуч при помірній гіпорефлексії ліворуч з вираженою сенсорною і вегетативною реакцією праворуч. Ністагм дизритмічний, праворуч зареєстровані «німі» поля. Стадія субкомпенсації низького рівня III ст. вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх і нижніх кінцівок, акрогіпотермія кистей і стоп, хронічний ангіотрофоневроз ХАН – ІІ ст., криптогенний гепатит, обмінний гепатоз, деформуючий бульбіт, хронічний коліт, доліхосигма та інші.
У зв’язку з приховуванням районною ЛКК Чемеровецької райлікарні встановлених вищими експертними установами держави хвороб, обласна МСЕК не змогла визначити справжній стан здоров’я моєї дочки, а, відтак зробити об’єктивний висновок про можливість продовжувати трудову діяльність. Сьогодні дочка не може пересуватися без милиці, а медики та роботодавець пропонують їй працювати прибиральницею. Як же вона може прибирати приміщення на милиці? Це що ж виходить, що однією рукою вона буде опиратися на милицю, а другою буде мочити ганчірку та терти шваброю підлогу? Я вже не кажу, що віддаль з дому до підприємства становить 2,5 км. в один кінець. Що ж це за турбота про жінку, про необхідність якої з високих трибун галасують чиновники всіх мастей та народні обранці? Як на мене, то це - не просто знущання над дочкою, яка скалічіла на роботі, це – звичайна дискримінація жінки, яка притаманна відсталим країнам, а не тим, які прагнуть у Європу.
У статті про поневіряння моєї дочки процитовано слова Митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського: «Господь все бачить і все знає, настане час і він кожного спитає, чому той кривдив ближнього».Оскільки слова священної особи не подіяли на кривдників моєї дочки, то, виходить, що вони, або не бояться Суду Всевишнього, або сподіваються, що і там в них знайдуться покровителі. Але ці сподівання даремні. Перед Господом всі рівні. Так що доведеться їм нести відповідальність за свої беззаконня, причому не тільки перед Богом, а й перед історією. Через кілька десятків, чи сотню років, коли наша Україна, нарешті, стане правовою, високорозвиненою країною, і наші потомки перечитуватимуть пожовклі від часу підшивки журналу «Охорони праці», зрозуміють, чиї предки знущалися над своїми співвітчизниками, а, відтак, навряд, чи їхні нащадки будуть в захваті від того, що їхні пращури опинилися на смітнику історії.
Прошу шановну редакцію надрукувати цього листа в журналі, щоб можновладці та товстосуми, які асоціюються в моїй свідомості із сталінськими поплічниками та феодалами, знали, яку оцінку їм дав батько їхньої жертви, який встиг пережити і побачити на своєму життєвому шляху не мало такого, що дає право на таке порівняння.
З повагою Кравець Федір Леонтійович, батько потерпілої, інвалід Великої Вітчизняної війни І групи, кавалер орденів «За мужність» та «Отечественной войны», 86 років. 31614, с.Закупне, Чемеровецького району.

Комунальне підприємство (КП) «Вінницяміськтеплоенерго» - один з не багатьох суб’єктів господарської діяльності обласного центру Вінниччини, який вважається, більш-менш, благополучним у питаннях охорони праці. Свого часу підприємство в установленому порядку отримало в місцевому наглядовому органі дозвіл на виконання робіт та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки. Тут розроблено і впроваджено систему управління охороною праці (СУОП), функціонує служба охорона праці, причому з чотирьох осіб. Інженерно-технічні та більшість рядових працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, регулярно проходять навчання з питань охорони праці і таке інше.

Читати далі…