Порушниця Закону в зеніті слави

В матеріалі «У тенетах бездушності та правового нігілізму», опублікованому в другому номері журналу Охорона праці» (2010р.) йшлося про те, як два роки тому, а точніше, 6 листопада 2007р., в одному із підприємств Кременецького району, що на Тернопільщині, а саме, ТОВ «Кременецьке молоко», при роботі на заточувальному верстаті отримав травму ока один з тамтешніх працівників. Нагадаю читачам, оскільки утворена роботодавцем комісія, в склад якої, крім посадовців товариства, увійшов страховий експерт місцевого відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань (далі – Фонд), визнала даний нещасний випадок таким, що не пов’язаний з виробництвом, то потерпілий звернувся із відповідною скаргою до територіального управління Держгірпромнагляду по Тернопільській області.
Довідавшись про те, що наслідки отриманої потерпілим травми відносяться до тяжких і можуть призвести до інвалідності, начальник територіального управління 21 грудня 2007р. призначив спеціальне розслідування нещасного випадку. Проте директор товариства Марія Задворна не допустила тоді членів, створеної місцевим державним органом з нагляду за охороною праці комісії, до з’ясування причин та обставин трагедії, натомість розпочала тривалі судові тяжби. Справа передавалася з одного суду до іншого без найменшого сподівання на її можливе завершення. Стан здоров’я потерпілого, тим часом, погіршувався, оскільки йому не вистачало коштів на дорогі ліки.
Найімовірніше, що тяганина продовжувалася б досі, якби після публікації зазначеного матеріалу у справу не втрутився один із заступників прокурора області. Лише після цього, комісія із спеціального розслідування була допущена на підприємство. Невдовзі нею було встановлено, що даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом. Що стосується якості розслідування обставин та причин виробничої травми комісією підприємства, то воно було проведено не кваліфіковано. В складеному акті за формою Н-5 не були вказані дата проходження інструктажів, навчання з питань охорони праці, не чітко описані характеристика місця події та обставини нещасного випадку, не відображена його організаційна причина, хоча вона чітко проглядалася із змісту намічених заходів, спрямованих на недопущення аналогічних трагедії у майбутньому тощо.
Незважаючи на те, що директор упродовж тривалого часу порушувала Закон, не забезпечила належного функціонування системи управління охороною праці, створювала перешкоди виконанню своїх функцій членами комісії із спеціального розслідування тощо, Тернопільська обласна держадміністрація нещодавно нагородила її відзнакою «Честь і слава Тернопільщини» ІІІ ступеня. Даний факт, на думку автора, свідчить, що державна політика в галузі охорони праці на Тенопільщині базується зовсім на інших принципах, аніж ті, які прописані в Законі «Про охорону праці» та Конституції України, тобто, на пріоритеті життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.
Василь Сопільняк