ДСТУ 3308-96
Завантажити документ
Формат .docx · доступно зареєстрованим користувачам
Технічні умови
та правила застосування
Видання офіційне
Київ
1 РОЗРОБЛЕНО Науково-дослідним та конструкторсько-технологічним інститутом міського господарства (НДКТІ МГ) Держжитлокомунгоспу України
Державним комунальним підприємством «Київелектротранс»
ВНЕСЕНО Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству
2 ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України від 27 лютого 1996 р. № 81
4 РОЗРОБНИКИ: О. С. Фурманенко, О. С. Сухенько, Л. О. Смірнов, В. П. Білосвет, Г. Г. Гавриш
Технічні умови
та правила застосування
Технические условия
и правила применения
Specifications and operating rules
Чинний від 1997—01—01
1.1 Цей стандарт поширюється на маршрутні знаки, призначені для інформування водіїв трамваїв и тролейбусів про умови та режим їх руху на вуличних та заміських маршрутах.
Вимоги цього стандарту є обов’язковими.
2.1 У цьому стандарті є посилання на такі стандарти:
ДСТУ 2586—94 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування
ГОСТ 9.032—74 ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Группы, технические требования и обозначения
ГОСТ 9.104—79 ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Группы условий эксплуатации
ГОСТ 2991—85 Ящики дощатые неразборные для грузов массой до 500 кг. Общие технические условия
ГОСТ 6992—68 ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Метод испытаний на стойкость в атмосферных условиях
ГОСТ 8273—75 Бумага оберточная. Технические условия
ГОСТ 8828—89 Бумага-основа и бумага двухслойная водонепроницаемая упаковочная. Технические условия
ГОСТ 15150—69 Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды
ГОСТ 19904—90 Прокат листовой холоднокатаный. Сортамент
ГОСТ 25347—82 Основные нормы взаимозаменяемости. ЕСДП. Поля допусков и рекомендуемые посадки
1.1 Стандарт встановлює десять видів маршрутних знаків (таблиця 1):
1 — автоматична стрілка;
2 — ковзання;
3 — знеструмлена ділянка;
4
5 — зона розвороту тролейбусів;
6 — початок зони відстою;
7 — кінець зони відстою;
8 — обмеження максимальної швидкості на кривій;
9 — обмеження максимальної швидкості;
10 — кінець ділянки обмеження максимальної швидкості;
11 — зміна місця зупинки.
Зображення та номер знака
Зображення та номер знака
Закінчення таблиці 1
Зображення та номер знака
Назва знака
Зображення та номер знака
Назва знака
10.1
10.2
Зміна місця зупинки
10.3
Зміна місця зупинки
1.2 Номер знака складається з номера виду і порядкового номера його різновиду (у разі наявності), розділених між собою крапкою. .
1.3 Зображення знаків 1.1—9.2 на масштабній сітці наведено в додатку А, знаків 10.1—10.3 — в додатку Б.
1.4 Написи на маршрутних знаках повинні виконуватись українською мовою згідно з ДСТУ 2586 великими літерами із застосуванням фарби чорного кольору.
1.5 Збільшення зображення знаків до встановлених цим стандартом розмірів слід виконувати фотографічним методом або за допомогою масштабної сітки.
1.6 Значення параметрів, які наносяться на знаки, повинні вибиратися з наведених в таблиці 2.
Таблиця 2
Номер маршрутного знака
Назва параметра
Значення параметра
7.1—8.2
10.1; 10.2
Швидкість Відстань
Кратне 5 км/год (розмірність км/год не зазначається) 10, 20, 30, 50, 75, 100, 150, 200 м
1.7 Символічні зображення трамваїв і тролейбусів на знаках повинні виконуватись відповідно до ДСТУ 2586.
1.8 Розміри знаків 1.1—2, 10.1—10.3 повинні відповідати наведеним на рисунку 1, знаків 3— 9.2 — на рисунку 2.
1.9 Поле допуску на лінійні розміри зображень знаків — Н14 згідно з ГОСТ 25347.
4.1 Маршрутні знаки повинні виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту, за робочими кресленнями та зразками-еталонами, затвердженими у запровадженому порядку.
4.2 Знаки повинні виготовлюватися з листової холоднокатаної сталі товщиною від 1,0 до 1,6 мм або дюралюмінію товщиною від 2,0 до 3,0 мм згідно з ГОСТ 19904.
4.3
4.4 Знаки та кріпильні деталі, які постачаються разом з ними, повинні мати антикорозійний захист.
4.5 Зображення знаків слід виконувати поліграфічними або іншими фарбами, які забезпечують колориметричні характеристики згідно з ДСТУ 2586.
4.6 На ділянках, де відсутнє вуличне освітлення, знаки 1.1—9.2 повинні мати індивідуальне освітлення.
4.7 Товщина лицьового емальового покриття повинна бути в межах від 0,2 до 0,5 мм.
4.8 Зворотний бік однобічних знаків та кріпильні деталі повинні мати покриття сірого кольору.
4.9 Покриття знаків повинно забезпечувати механічну міцність і хімічну стійкість.
4.10 Лакофарбове покриття повинно бути не нижче II класу згідно з ГОСТ 9.032 для групи умов експлуатації У2 згідно з ГОСТ 9.104.
4.11 Комплектність маршрутних знаків повинна відповідати зразку-еталону і передбачати кріпильні деталі.
За погодженням із споживачем постачання виробів може здійснюватись без кріпильних деталей.
350
Рисунок 1
5.1 Для перевірки відповідності маршрутних знаків вимогам цього стандарту підприємство-ви- рббник повинне проводити приймально-здавальні та періодичні випробування.
5.2 Приймально-здавальним випробуванням повинен підлягати кожний маршрутний знак, в цьому випадку перевіряється зовнішній вигляд та комплектність.
5.3 Періодичним випробуванням повинно підлягати 2 % виробів від партії, але не менше ніж 10 маршрутних знаків, які пройшли приймально-здавальні випробування.
Партія може складатися з будь-якої кількості виробів, оформленої одним приймально-здавальним документом (паспортом).
5.4 Періодичні випробування повинні проводитись один раз на рік для підтвердження відповідності маршрутних знаків, що виготовляються підприємством, вимогам цього стандарту.
У разі отримання незадовільних результатів під час періодичних випробувань принаймні за одним з показників необхідно провести повторні випробування подвійної кількості знаків, взятих з тієї самої партії. Результати повторної перевірки є остаточними і розповсюджуються на всю партію.
Результати періодичних випробувань оформляють протоколом.
5.5 Одержувач має право проводити вибірковий контроль відповідності маршрутних знаків ви- вимогам цього стандарту за програмою приймально-здавальних випробувань. Для цього з пред’явленої партії відбирають 5 % виробів, але не менше ніж 10 маршрутних знаків.
У разі отриманні незадовільних результатів принаймні за одним з показників за ним проводять перевірку подвійної кількості зразків, взятих з тієї самої партії. Результати повторної перевірки є остаточними і розповсюджуються на всю партію.
6.1 Вигляд і комплектність знаків перевіряють зовнішнім оглядом за нормальної освітленості методом порівняння із зразками-еталонами.
6.2 Перевірку розмірів проводять металевою лінійкою і штангенциркулем, а товщини зовнішнього покриття — мікрометром.
6.3 Механічну міцність лакофарбового покриття перевіряють шляхом нанесення на покриття сталевим вістрям перехресних подряпин до основного матеріалу. У місці перетину подряпин не повинно бути відшарування покриття.
6.4 Хімічну стійкість покриття визначають пробою на «пляму». Для цього ділянку лицьової поверхні лакофарбового покриття площею ЗО мм2 протирають спиртом і оконтурюють восковим олівцем. У центрі ^значеної восковим олівцем поверхні розміщують краплю 4 %-кової оцтової кислоти. Краплю витримують протягом однієї хвилини, а потім змивають спиртом. Після цього на поверхні лакофарбового покриття не повинно бути матової плями.
6.5 Стійкість покриття знаків в атмосферних умовах визначають згідно з ГОСТ 6992.
6.6 Надійність кріплення маршрутних знаків під час монтажу перевіряють методом випробування на місці встановлення, повертаючи знак відносно до кріплення з зусиллям 150—200 Н. Зусилля контролюють динамометром.
7.1 Маршрутні знаки разом з приймально-здавальним документом повинні упаковуватись у папір згідно з ГОСТ 8273 та укладатися в дерев’яні ящики згідно з ГОСТ 2991, які всередині оббиті водонепроникливим папером згідно з ГОСТ 8828.
Маса упакованого ящика не повинна перевищувати 20 кг.
7.2 Маршрутні знаки перевозять з додержанням умов, що виключають можливість їх пошкодження і забруднення.
7.3 Умови зберігання і транспортування маршрутних знаків щодо впливу кліматичних чинників — за групою умов зберігання ОЖ4 згідно з ГОСТ 15150.
8.1 Кріплення маршрутних знаків слід перевіряти щоквартально, а також кожного разу після сильних вітрів.
8.2 Маршрутні знаки слід утримувати в чистоті.
8.3 Забороняється експлуатувати маршрутні знаки з пожолобленою або заіржавілою поверхнею, тріщинами, подряпинами та іншими дефектами їх поверхні.
8.4 Якщо виправлення виявлених дефектів на знаках неможливо здійснити на місці, їх відразу демонтують і замінюють новими.
9.1 Виробник повинен гарантувати відповідність маршрутних знаків вимогам цього стандарту в разі дотримання умов зберігання, транспортування та експлуатації.
9.2 Гарантійний термін експлуатації — три роки з дня придбання знаків споживачем.
10.1 Маршрутні знаки повинні розміщуватись з урахуванням їх найкращої видимості водіями ии трамваїв і тролейбусів як у світлий, так і в темний час доби, зручності експлуатації та обслуговування, а також виключення можливості їх ненавмисного пошкодження.
В будь-яких випадках вони не повинні затулятися будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, дорожними знаками тощо).
10.2 Маршрутні знаки повинні установлюватись так, щоб їх площина була перпендикулярною до осі проїзно
