ДСТУ Б В.2.7-4-93
Завантажити документ
Формат .docx · доступно зареєстрованим користувачам
--------------------------------------------
Будівельні матеріали
Технічні умови
Видання офіційне
Міністерство України
У справах будівництва і архітектури
Київ
Українським науково-дослідним та
проектно-конструкторським інститутом будівельних
матеріалів і виробів (В.І.Сай, к.т.н.; О.Є.Алексенко, к.т.н.;
О.І. Міняйленко, О.Н.Нульман, В.В.Руденко, Є.Т.Коваль,
Ю.Д.Іванова)
Інститутом загальної та неорганічної хімії АН України
(О.С.Костенко, к.х.н.; І.В.Рудий, к.х.н.; Л.М.Рудковська)
Управлінням державних нормативів і стандартів
Мінбудархітектури України
Наказом Мінбудархітектури України від 16.08.93 N 139
С.
1 Галузь застосування ........................ 4
2 Нормативні посилання ....................... 4
3 Технічні вимоги ............................ 5
4 Вимоги безпеки та охорони навколишнього
природного середовища ...................... 7
5 Правила приймання .......................... 7
6 Методи випробувань ......................... 8
7 Транспортування та зберігання .............. 14
8 Гарантії виробника ......................... 14
--------------------------------------------------
Будівельні матеріали
Технічні умови
Строительные материалы
Технические условия
Building materials
Specifications
--------------------------------------------------
Чинний від 1994-01-01
----------
Цей стандарт розповсюджується на гіпсове в'яжуче, яке
одержується шляхом термічної обробки сировини з відходів ви-
робництва фосфорної кислоти (фосфогіпсу-дигідрату) до одер-
жання напівгідрату сульфату кальцію (далі - в'яжуче) та викорис-
товується для виготовлення будівельних виробів широкого асор-
тименту та при виконанні будівельних робіт.
Вимоги даного стандарту є обов'язковими. Стандарт при-
датний для цілей сертифікації.
Приклад умовного позначення при замовленні:
У цьому стандарті наведено посилання на такі стандарти:
--------------------------------------------------------------
Видання офіційне
|
ГОСТ 310.4-81 |Цементы. Методы определения предела
|прочности при изгибе и сжатии
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 1770-74 |Посуда мерная лабораторная
|стеклянная. Цилиндры, мензурки
|колбы, пробирки. Технические условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 2226-88 |Мешки бумажные. Технические условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 2874-82 |Вода питьевая. Гигиенические
|требования и контроль за качеством
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 6613-86 |Сетки проволочные тканые с
|квадратными ячейками. Технические
|условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 14192-77 |Маркировка грузов
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 24104-88 |Весы лабораторные общего назначения
|и образцовые. Общие технические
|условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 26871-86 |Материалы вяжущие гипсовые.
|Правила приемки. Упаковка,
|маркировка, транспортирование и
|хранение
--------------------------------------------------------------
ДСТУ Б В.2.7-1-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс
|рядовий. Технічні умови
--------------------------------------------------------------
ДСТУ Б В.2.7-2-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс
|кондиційний для виробництва
|гіпсового в'жучого та штучного
|гіпсового каменя. Технічні умови
3.1 В'яжуче повинно виготовлятися відповідно до вимог
цього стандарту за технологічними регламентами, що затверджені
в установленому порядку.
3.2 Для виробництва в'яжучого застосовують сировину, яка
відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-2.
3.3 В залежності від границі міцності при стисненні роз-
різняють такі марки гіпсового в'яжучого: ГВФ-0,7; ГВФ-1,2;
3.4 Мінімальна границя міцності кожної марки в'яжучого
повинна відповідати значенням, наведеним у таблиці 1.
Таблиця 1
----------------------------------------------------------
| | Границя міцності зразків-балочок |
| | розмірами 40 мм х 40 мм х 160 мм у |
| Марка в'яжучого | віці 2 год, не менше |
| |--------------------------------------|
| | при стиску, | при вигині, |
| | МПа (кгс/см2) | МПа (кгс/см2) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-0,7 | 0,7(7) | 0,7(7) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-1,2 | 1,2(12) | 1,0(10) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-2 | 2,0(20) | 1,2(12) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-3 | 3,0(30) | 1,8(18) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-4 | 4,0(40) | 2,0(20) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-5 | 5,0(50) | 2,5(25) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-6 | 6,0(60) | 3,0(30) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-7 | 7,0(70) | 3,5(35) |
----------------------------------------------------------
3.5 Максимальний залишок на ситі з розмірами отворів у
світлі 0,2 мм - не більше 2 %.
3.6 Початок тужавіння гіпсового тіста стандартної конси-
стенції повинен наставати не раніше 2 хвилин, а кінець тужавіння
- не пізніше 30 хвилин від початку замішування.
3.7 У в'яжучому не допускаються сторонні домішки, які
можуть вплинути на його фізико-механічні і санітарно-гігієнічні
властивості, крім тих, що обумовлені технологічними регламен-
тами процесів нейтралізації фосфогіпсу та одержання в'яжучого.
3.8 Допускається введення добавок, що не погіршують
властивостей в'яжучого.
3.9 Маркування і пакування в'яжучого повинні проводи-
тись за ГОСТ 26871 з урахуванням вимог ГОСТ 14192 і нане-
сенням маніпуляційного знака N 3 - "Беречь от влаги".
4.1 Вимоги безпеки при виробництві в'яжучого аналогічні
вимогам при виробництві фосфогіпсу рядового і встановлюються
5.1 Приймання в'яжучого здійснюється на підставі даних
виробничого (операційного) контролю та приймально-здавальних
(типових) випробувань.
5.2 Приймання в'яжучого провадять партіями.
Розмір партії встановлюється у залежності від річної потуж-
ності підприємства в такій кількості:
500 т - при річній потужності понад 150 тис.т;
200 т - при річній потужності від 50 до 150 тис.т;
65 т - при річній потужності до 50 тис.т.
При поставці в суднах розмір партії встановлюють за узгод-
женням виготовлювача і cпоживача.
5.3 Підприємство-виготовлювач повинно супроводжувати
кожну відвантажену партію документом, встановленої форми, в
якому вказується:
найменування і адреса підприємства-виготовлювача;
номер і дата видачі документа;
найменування і адреса одержувача;
найменування продукції, її кількість;
номер партії і дата відвантаження;
марка в'яжучого за п.3.4;
позначення цього стандарту;
відповідність вихідної сировини діючим стандартам.
5.4 Приймально-здавальні випробування включають випро-
бування кожної партії в'яжучого по таких показниках якості:
границі міцності при стиску та вигині зразків у віці
двох годин;
строки тужавіння;
максимальний залишок на ситі 02.
5.5 При одержанні незадовільних результатів хоча б по од-
ному з показників по ньому проводять повторну перевірку на
подвійній пробі, яка взята з тієї ж партії.
При незадовільних результатах повторних випробувань пар-
тія в'жучого прийманню не підлягає.
5.6 Споживач має право проводити контрольну перевірку
відповідності властивостей в'яжучого вимогам даного стандарту
методами випробувань, що в ньому передбачені.
5.7 При виявлені невідповідності міцності в'жучого при
стиску та вигині марці, що вказана у документі про якість, вона
повинна бути замінена у відповідності із фактичною міцністю.
6.1 Вибір і підготовка проб
6.1.1 Суть методу відбору полягає у підготовці усередненої
проби для випробувань.
6.1.2 Від кожної партії в'яжучого, що підлягає випробуван-
ню, відбирають пробу масою від 10 до 15 кг. На підприємстві-
заготовлювачі при поточному контролі окремі проби належить
відбирати переважно з потоку матеріалу перед його пакуванням
або відвантаженням навалом. При поставці в'яжучого без паку-
вання пробу відбирають безпосередньо із транспортних засобів
рівними частинами в чотирьох місцях. При поставці в'яжучого,
спакованого у мішки, проби масою від 1,0 до 1,5 кг відбирають
з 10 мішків із середини кожного.
6.1.3 Відібрану пробу ретельно перемішують, потім кварту-
ванням з неї відбирають для випробування кінцеву пробу масою
від 5 до 7 кг, яку поділяють на дві рівні частини і зберігають у
закритих посудинах.
6.1.4 Одну з кінцевих проб використовують для випробу-
вання, другу зберігають як арбітражну при температурі
(293 +_ 3)К (20 +_ 3) oС).
6.1.5 Маркування посудин з пробами, а також протокол
відбору проб повинні включати: найменування підприємства-ви-
готовлювача або його товарний знак, умовне позначення в'я-
жучого, номер партії, дату відвантаження, місце і дату відбору
проби.
6.2 Визначення максимального залишку на ситі
6.2.1 Суть методу полягає у визначенні маси в'яжучого, що
залишилось при просіванні через сито з отворами розміром у
світлі 0,2 мм.
6.2.2 Для визначен
