Постановление 1291
Ця постанова встановлює механізм моніторингу та заходи з реалізації Генеральної схеми планування території України. Вона визначає порядок звітності державних органів та показники контролю за використанням територій для сталого розвитку держави.
Враховувати стратегічні напрями територіального розвитку та схеми планування при оцінці ризиків розміщення нових виробничих об'єктів та інфраструктури. Слідкувати за змінами у призначенні територій при плануванні зон санітарної охорони та цивільного захисту.
Download document
.docx format · available to registered users
від 29 серпня 2002 р. N 1291
Київ
Про забезпечення реалізації Закону України
"Про Генеральну схему планування території України"
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити такі, що додаються:
Порядок проведення моніторингу реалізації Генеральної схеми
планування території України;
показники проведення моніторингу реалізації Генеральної схеми
планування території України;
заходи з реалізації Генеральної схеми планування території
України.
2. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої
влади - виконавцям заходів з реалізації Генеральної схеми
планування території України (далі - Генеральна схема) щороку:
передбачати кошти на фінансування зазначених заходів за
відповідними бюджетними програмами;
подавати до 1 червня Державному комітетові з будівництва та
архітектури інформацію, необхідну для проведення моніторингу
реалізації Генеральної схеми, і звіт про виконання заходів,
затверджених цією постановою.
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
щороку подавати до 1 червня Державному комітетові з будівництва та
архітектури інформацію, необхідну для проведення моніторингу
реалізації Генеральної схеми, і звіт про виконання заходів з її
реалізації.
3. Державному комітетові з будівництва та архітектури:
щороку до 1 жовтня подавати Кабінетові Міністрів України
доповідь про стан реалізації Генеральної схеми за попередній рік;
внести у тримісячний термін проект постанови Кабінету
Міністрів України про утворення Координаційної ради з реалізації
Генеральної схеми та затвердження положення про неї.
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 21
постановою Кабінету Міністрів України
від 29 серпня 2002 р. N 1291
проведення моніторингу реалізації
Генеральної схеми планування території України
1. Цей Порядок визначає основні завдання, зміст та
організаційні засади моніторингу реалізації Генеральної схеми
планування території України (далі - моніторинг), а також механізм
взаємодії органів виконавчої влади з питань проведення
моніторингу.
2. Моніторингом є система спостереження на державному,
регіональному (Автономна Республіка Крим, області та райони) та
місцевому рівні (мм. Київ, Севастополь, Сімферополь, обласні
центри та міста обласного значення) за станом розвитку, планування
та використання території країни, реалізації відповідної
містобудівної документації шляхом щорічного збирання, аналізу
вихідної інформації відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів
України показників проведення моніторингу.
3. Основними завданнями моніторингу є:
аналіз, оцінка вихідної інформації та процесів реалізації
Генеральної схеми;
виявлення тенденцій розвитку, планування та використання
території країни, прогнозування можливих наслідків змін її
планувальної організації;
підготовка науково обгрунтованих рекомендацій щодо прийняття
рішень та здійснення заходів з планування територій.
4. Проведення моніторингу грунтується на таких засадах:
узгодження нормативно-правового та організаційно-методичного
забезпечення;
систематичне спостереження за станом використання території
країни та окремих адміністративно-територіальних одиниць;
комплексне оброблення та використання одержаної інформації;
оперативне доведення відповідної інформації до органів
державної влади, органів місцевого самоврядування;
корпоративне використання інформаційних ресурсів та
комунікаційних систем.
5. Моніторинг проводиться за такими основними напрямами:
зміна планувального використання території;
трансформація планувальної організації територій за видами та
режимами переважного їх використання;
зміна рівня містобудівного освоєння територій та рівня їх
забезпеченості природними ресурсами;
урахування державних інтересів під час планування та
використання територій;
удосконалення систем розселення;
створення умов для сталого розвитку населених пунктів,
розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної
інфраструктури;
розвиток територій, що мають особливу екологічну, наукову,
естетичну, історико-культурну цінність та потребують державної
підтримки;
збереження та використання земель історико-культурного
призначення;
використання природних ресурсів та розвиток національної
екологічної мережі;
динаміка зміни зон природної та техногенної небезпеки;
стан розроблення та реалізації містобудівної документації.
6. Держбуд:
розробляє та затверджує за погодженням з Мінекономіки,
Мінфіном, Мінекоресурсів, МОЗ, Мін'юстом, Держкомземом,
Держкомстатом та іншими заінтересованими центральними органами
виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими
держадміністраціями форми надання вихідної інформації проведення
моніторингу;
одержує зазначену інформацію і складає характеристику явищ та
процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній,
інших сферах життя (зокрема на основі даних моніторингу довкілля,
державного моніторингу вод, моніторингу в галузі охорони
атмосферного повітря, державного земельного, лісового та водного
кадастрів, містобудівних кадастрів населених пунктів та інших
даних).
7. Показники проведення моніторингу встановлюються на основі
визначених у пункті 5 цього Положення основних напрямів з
урахуванням заключних документів Конференції ООН з розвитку
населених пунктів, відповідних рекомендацій Європейської
економічної Комісії ООН та Ради Європи і затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
8. Держбуд щороку:
узагальнює та опрацьовує одержану вихідну інформацію;
готує доповідь Кабінетові Міністрів України про стан
реалізації Генеральної схеми;
готує пропозиції про внесення до Генеральної схеми необхідних
змін;
подає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським держадміністраціям
пропозиції щодо врахування загальнодержавних інтересів під час
планування територій відповідних адміністративно-територіальних
одиниць;
подає інформаційно-аналітичну допомогу у підготовці органами
виконавчої влади рішень з планування та використання території
України і окремих її частин.
постановою Кабінету Міністрів України
від 29 серпня 2002 р. N 1291
проведення моніторингу реалізації
Генеральної схеми планування території України
I. Розвиток території за видами
та режимами переважного використання
1. Ефективність використання території (тис. гектарів,
відсотків відповідного підсумку, гектарів на 1000 населення):
розподіл земель за категоріями цільового призначення;
забудовані землі та їх структура;
території Національної екологічної мережі;
землі усіх категорій цільового призначення в межах населених
пунктів;
площа та цільове призначення земель, вивільнених під час
скорочення виробничих територій, у тому числі земель
сільськогосподарського призначення;
площа земель, використання яких обмежується відповідно до
законодавства та вимагає спеціального режиму.
2. Рівень містобудівного освоєння території:
містобудівна освоєність території (відсотків забудованих
земель);
рівень урбанізації (відсотків міського населення);
щільність населення (осіб/кв. кілометр);
щільність магістральної інженерно-транспортної
інфраструктури - залізниць, автомобільних доріг, трубопроводів,
ліній електропередач (кілометрів/1000 кв. кілометрів);
щільність забудови виробничих територій та їх структура
(відсотків забудованих земель).
3. Рівень природно-техногенної безпеки і техногенного
забруднення:
кількість потенційно небезпечних об'єктів та територій, у
тому числі таких, що підлягають виведенню з експлуатації (одиниць,
тис. гектарів);
кількість надзвичайних ситуацій державного і регіонального
рівня, у тому числі природних, техногенних, та матеріальних
збитків від них (одиниць, млн. гривень);
площа територій антропогенного забруднення, на яких рівень
забруднення та концентрація небезпечних речовин у грунтах
перевищує гранично допустимі нормативи (тис. гектарів);
площа поширення екзогенних геологічних процесів
(тис. гектарів), у тому числі зсувів, карсту, підтоплення;
площа поширення паводка (тис. гектарів).
II. Розвиток системи розселення
4. Територіальний розвиток системи розселення:
площа та чисельність населення адміністративно-територіальних
одиниць (гектарів, тис. осіб);
кількість населених пунктів, у тому числі монофункціональних
(одиниць, одиниць/1000 кв. кілометрів);
кількість міст, селищ, сіл та їх угруповання за чисельністю
населення (одиниць);
динаміка зростання чисельності населення обласних центрів та
відповідних областей (відсотків).
5. Виробнича база системи розселення:
виробництво валового внутрішнього продукту та його галузева
структура (млн. гривень, відсотків відповідного підсумку, гривень
у розрахунку на душу населення);
виробництво промислової продукції та його галузева структура
(млн. гривень, відсотків до відповідного підсумку, гривень у
розрахунку на душу населення);
виробництво сільськогосподарської продукції (млн. гривень,
відсотків до відповідного підсумку, гривень у розрахунку на душу
населення);
рівень зношеності основних виробничих фондів (відсотків).
6. Розвиток інженерно-транспортної інфраструктури:
протяжність шляхів сполучення за видами транспорту
(кілометрів, кілометрів/1000 кв. кілометрів), у тому числі:
національної мережі міжнародних транспортних коридорів;
магістральних і регіональних транспортних комунікацій;
транспортних обходів міст з населенням понад
500 тис. чоловік;
протяжність магістрального трубопровідного транспорту
(кілометрів, кілометрів/1000 кв. кілометрів);
обсяг споживання води за видами (тис. куб. метрів, тис. куб.
метрів/1000 населення);
відведено (скинуто) стічних вод, у тому числі виробничих,
господарсько-побутових (тис. куб. метрів, тис. куб.
метрів/1000 населення);
виробництво та споживання електроенергії за видами споживачів
(млн. кВт. год/рік, млн. кВт. год/рік на 1000 населення);
виробництво та споживання теплової енергії за видами
споживачів (тис. Гкал/рі
