Гражданский процессуальный кодекс Украины (ст.1 - ст.122)

( Кодекс втрачає чинність з 01.01.2005, але не раніше набрання
чинності Адміністративним процесуальним
кодексом України на підставі Кодексу
N 1618-IV ( 1618-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 40-41, 42,
ст.492 )

Цивільний процесуальний кодекс України
( ст.1 - ст.122 )

( ст.123 - ст.288 ( 1502-06 )
( ст.289 - ст.428 ( 1503-06 )
( Постатейні матеріали ( 1504-06 )
( Додатки ( 1505-06 )

( Затверджений Законом від 18.07.63 ( 1500-06 )
ВВР, 1963, N 30, ст. 464 )

( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР
від 15.10.66, ВВР, 1966, N 41, ст.258
N 598-07 від 29.01.68, ВВР, 1968, N 6, ст. 25
N 2913-07 від 24.07.70, ВВР, 1970, N 32, ст.237
N 1736-08 від 05.06.73, ВВР, 1973, N 25, ст.213
N 2135-08 від 15.10.73, ВВР, 1973, N 44, ст.387
N 3764-08 від 25.04.75, ВВР, 1975, N 19, ст.249
N 52-09 від 18.07.75, ВВР, 1975, N 30, ст.371
N 2422-09 від 19.08.77, ВВР, 1977, N 35, ст.422
N 1461-10 від 23.01.81, ВВР, 1981, N 5, ст. 69
N 2994-10 від 11.01.82, ВВР, 1982, N 4, ст. 47
N 7194-10 від 22.06.84, ВВР, 1984, N 27, ст.512
N 8520-10 від 01.03.85, ВВР, 1985, N 11, ст.206
N 8627-10 від 20.03.85, ВВР, 1985, N 14, ст.321
N 1897-11 від 11.03.86, ВВР, 1986, N 12, ст.255
N 3546-11 від 10.02.87, ВВР, 1987, N 8, ст.149
N 4452-11 від 21.08.87, ВВР, 1987, N 35, ст.674
N 5095-11 від 24.12.87, ВВР, 1988, N 1, ст. 5
N 5207-11 від 11.01.88, ВВР, 1988, N 4, ст.114
N 5803-11 від 25.04.88, ВВР, 1988, N 19, ст.480
N 8658-11 від 10.01.90, ВВР, 1990, N 4, ст. 45
N 8710-11 від 19.01.90, ВВР, 1990, N 5, ст. 59
N 9166-11 від 04.05.90, ВВР, 1990, N 20, ст.313
N 659-12 від 28.01.91, ВВР, 1991, N 8, ст. 54
Законами
N 2295-12 від 23.04.92, ВВР, 1992, N 30, ст.418
N 2464-12 від 17.06.92, ВВР, 1992, N 35, ст.508
N 2857-12 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 6, ст.35
N 3039-12 від 03.03.93, ВВР, 1993, N 18, ст.189
N 3129-12 від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.228
N 3179-12 від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.276
N 3188-12 від 06.05.93, ВВР, 1993, N 24, ст.259
N 3906-12 від 02.02.94, ВВР, 1994, N 21, ст.132
N 4018-12 від 24.02.94, ВВР, 1994, N 26, ст.206
N 76/94-ВР від 01.07.94, ВВР, 1994, N 30, ст.285
N 145/94-ВР від 27.07.94, ВВР, 1994, N 34, ст.318
N 287/94-ВР від 14.12.94, ВВР, 1995, N 1, ст. 3
N 68/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 66
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90
N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 35, ст.271
N 403/95-ВР від 31.10.95, ВВР, 1995, N 42, ст.301
N 27/96-ВР від 02.02.96, ВВР, 1996, N 8, ст. 30
N 269/96-ВР від 03.07.96, ВВР, 1996, N 38, ст.175
N 329/96-ВР від 12.07.96, ВВР, 1996, N 44, ст.217 )

( Офіційне тлумачення до кодексу див. в Рішеннях
Конституційного Суду України
N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97
N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1464-III ( 1464-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.105
N 1970-III ( 1970-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.378
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
Рішенням Конституційного Суду
N 6-рп/2001 ( v006p710-01 ) від 23.05.2001
Законами
N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 39, ст.190
N 3083-III ( 3083-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.209
N 542-IV ( 542-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.127
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271
N 917-IV ( 917-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.336
N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38
N 1701-IV ( 1701-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 35, ст.412 )

( Офіційне тлумачення до кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду України
N 18-рп/2004 ( v018p710-04 ) від 01.12.2004 )

( У назві Кодексу та його тексті найменування "Українська
РСР", "Українська Радянська Соціалістична Республіка"
і "УРСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із
Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

( Із Кодексу виключено слово "народний" у відповідних
відмінках згідно із Законом N 4018-12 від 24.02.94 )

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

Основні положення

Стаття 1. Законодавство про цивільне судочинство

Порядок провадження в цивільних справах у судах України
визначається цим Кодексом.
Законодавство про цивільне судочинство встановлює порядок
розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,
трудових та колгоспних правовідносин, справ, що виникають з
адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.
Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справи
окремого провадження розглядаються за загальними правилами
судочинства, крім окремих винятків, встановлених цим Кодексом та
іншими законами України.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )

Стаття 2. Завдання цивільного судочинства

Завданнями цивільного судочинства є охорона прав та законних
інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного
розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з
чинним законодавством.
( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92 )

Стаття 3. Порядок провадження в цивільних справах

Провадження в цивільних справах у судах України ведеться за
цивільними процесуальними законами України, що діють на час
розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання
рішення суду.
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )

Стаття 4. Право на звернення до суду за судовим захистом

Усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому
законом, звернутись до суду за захистом порушеного або
оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Відмова від права на звернення до суду недійсна.
( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )
( Офіційне тлумачення окремих положень частини першої статті 4
див. в Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004
( v018p710-04 ) від 01.12.2004 )

Стаття 5. Порушення цивільної справи в суді

Суд приступає до розгляду цивільної справи:

1) за заявою особи, яка звертається за захистом своїх прав
або охоронюваних законом інтересів;

2) за заявою прокурора та інших осіб, які вправі у випадках,
передбачених законом, звертатися до суду на захист прав та свобод
іншої особи, невизначеного кола осіб або державних чи громадських
інтересів.

У справах позовного провадження подаються позовні заяви, у
справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і в
справах окремого провадження - скарги і заяви.
( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 82/95-ВР ( 82/95-ВР ) від
02.03.95, в редакції Закону N 2540-III ( 2540-14 ) від
21.06.2001 )

Стаття 6. Здійснення правосуддя тільки судом і на засадах

рівності громадян перед законом і судом

Правосуддя в цивільних справах здійснюється тільки судом і на
засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від
їх походження, соціального і майнового стану, расової і
національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до
релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших
обставин.
( Стаття 6 в редакції Указу ПВР N 1461-X ( 1461-10 ) від
23.01.81 )

( Статтю 6-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81 )

Стаття 7. Колегіальний і одноособовий розгляд справ

Цивільні справи у всіх судах розглядаються колегіально або
одноособово суддями, обраними у встановленому порядку.
Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду.
При колегіальному розгляді справ судді користуються рівними
правами з головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань,
що виникають при розгляді справи і постановленні рішення.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 3129-XII ( 3129-12 ) від 22.04.93 )

Стаття 8. Незалежність суддів і підкорення їх

тільки законові

При здійсненні правосуддя в цивільних справах судді незалежні
і підкоряються тільки законові. Судді вирішують цивільні справи на
основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )

Стаття 9. Мова, якою ведеться судочинство

Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості
населення даної місцевості.
Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою
провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати
пояснення і показання, виступати на суді і заявляти клопотання
рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в
порядку, встановленому цим Кодексом.
Судові документи, відповідно до встановленого законом
порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в
перекладі на їх рідну мову або на іншу мову, якою вони володіють.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81)

Стаття 10. Гласність судового розгляду

Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків,
коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної
законом таємниці.
Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за
мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню
відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у
справі, а також забезпечення таємниці усиновлення.
В закритому судовому засіданні присутні особи, які беруть
участь у справі, представники громадських організацій і трудових
колективів, які беруть участь в судовому розгляді відповідно до
статті 161 цього Кодексу, а в необхідних випадках також свідки,
експерти і перекладачі.
До залу судового засідання не допускаються громадяни, молодші
шістнадцяти років, якщо вони не є особами, які беруть участь у
справі, або свідками.
Слухання справи в закритому з